Українська мова та література
Мова рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько,— тільки камінь має.
Орфографія, морфологічний та фонетичний принцип правопису
Орфографія (від гр. orthos - прямий, правильний, рівний і grapho - пишу) – правопис; розділ мовознавчої наукиукраїнської мови, в якому встановлюється система правил передачі звукової мови (слів і їх форм) на письмі. Орфографія як система написань у буквеному письмі містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що ґрунтуються на певних принципах.
Центральним розділом орфографії є розділ про позначення звуків мови буквами і, відповідно, про передачу на письмі звучання слова. Зокрема, не викликає труднощів написання вимовлюваного слова, якщо виконується одна з вимог графіки – кожному звуку мови має відповідати окрема літера (хата - [х?ата], лис - [лис], пиво - [п?иво]). Складніше, коли одна буква може позначати різні звуки, як, наприклад, у словах легенький - [леиг?ен’киї] і легкий - [леихк?иі] або зробити - [зроб?ити], зсунути - [с:?унути] і зшити - [ш:?ити]. Тому одним із завдань орфографії є збереження морфологічної будови слів шляхом однакового написання тих самих значущих частин.
Окремий розділ орфографії складають правила написання слів окремо, разом чи через дефіс. Залежно від змісту, від поєднання з іншими словами деякі сполуки слів в одному випадку пишуться разом, а в іншому окремо. Наприклад: Прийти на зустріч з другом. - Рухатися назустріч; Нарешті подорожні зупинилися на відпочинок. - На решті старовинних книг добре збереглася оправа. Іншими правилами встановлюються закономірності написання слів разом чи через дефіс (жовтогарячий, але жовто-зелений).
Правопис регламентує вживання великої літери при написанні власних назв: бондар - Бондар (прізвище), нова гребля - Нова Гребля (назва села на Черкащині).
Інші розділи орфографії містять у собі закономірності переносу частин слів з одного рядка на інший (при цьому враховується морфемна будова слова, поділ його на склади, а також вимоги милозвучності); правила графічнихскорочень слів; правопис запозичених слів. В останньому розділі особливу трудність становить написання запозичених власних назв. В українському правописі іншомовні імена, прізвища, географічні назви і под. записуються двома способами: транскрипцією (коли українське написання відповідає звучанню запозиченого слова) і транслітерацією (коли написання запозиченого слова побуквено переноситься з його власної графічної системи в іншу, зокрема українську). Наприклад: Гете – Гьоте, Ватсон – Уотсон, де на першому місці транслітерований запис, а на другому транскрибований.
Залежно від того, який принцип є провідним при позначенні звукового складу слів в орфографії тієї чи іншої мови, можна говорити про провідний принцип цієї орфографічної системи в цілому. Український правопис в основному спирається на два принципи: морфологічний і фонетичний.
Морфологічний принцип правопису передбачає написання однаковим способом тих самих значущих частин слова (морфем). Цей принцип забезпечує графічну однотипність морфем незалежно від тих звукових змін, які можуть відбуватися в цих морфемах у мовленнєвому потоці. Наприклад, у словах голуб [г?олуб], голубка [гоул?убка] голосний [о] у звучанні має відмінності, зумовлені позицією в слові і впливом фонетичного оточення. У першому слові маємо наголошений [о], який вимовляється чітко і виразно, без будь-яких додаткових відтінків. У другому слові [оу] перебуває в ненаголошеній позиції і, крім того, зазнає впливу наступного наголошеного [у], внаслідок чого стає ще більше лабіалізованим, наближаючись у вимові до [у]. Проте на письмі ці звукові зміни не фіксуються: обидва звуки – [о] і [оу] – передаються буквою о, що дає можливість зберегти той самий корінь у незмінному вигляді.
За фонетичним принципом написання слова відповідає його літературній вимові. Цей принцип лежить в основі написання багатьох слів української мови: нива, лампа, хмаринка, аґрус. Фонетичний принцип є визначальним і при написанні слів чесний (від честь), тижневий (від тиждень), словацький (від словак), овруцький (від Овруч), запорізький (від Запоріжжя).
Інколи слова пишуться традиційно, без урахування морфологічної будови слова чи його звучання у сучаснійукраїнській мові. Такий принцип написання називається традиційним або історичним. У цьому випадку враховуються походження слова, його особливості, які склалися у процесі історичного розвитку мови. Наприклад: кров – кривавий, допомогти – допомагати.
Крім згаданих принципів, які є основними для української орфографії, використовуються й інші (лексико-синтаксичний, семантичний, принцип морфолого-графічних аналогій тощо).
Вправи для тренування
► Завдання 1-7 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.
1. Орфографічну помилку (велика — мала літера) допущено в словах рядка:
А гордіїв вузол, Гордіїв комп’ютер;
Б Довженкові фільми, Довженків сад;
В Почаївська Лавра, почаївська пам’ятка;
Г Шевченківська премія, шевченківська земля.
2. У коренях слів долущено орфографічні помилки в рядках:
А помережити, кажан, паперовий, криниченька, пором;
Б велетень, глибочінь, президент, погарячитись, серпневий;
В щебетати, левада, котушка, грибники, узбережжя;
Г технічний, блищати, хрестоносець, козуля, слав’янський.
3. Позначте рядок, у якому є помилки у вживанні подовжених та подвосних приголосних.
А Осінній, вихований, лються, віддзеркалювати;
Б сказаний, молоддю, розрісся, старанний;
В лляний, тінню, розкішшю, бовваніти;
Г статей, шалений, істинний, піввідра.
4. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?
А Влас..ний, безвиїз..ний, зліс..ний, гігант..ський, кіс..лявий;
Б тріс..нути, пес..ливий, хворос..няк, облас..ний, зас..нути;
В ліс..ник, зап’яс..ний, хвас..нути, провіс..ник, шіс..адцять.
Г сер..це, шелес..нути, гус..нути, ціліс..ний, радіс..ний.
5. Позначте рядок, у якому допущено помилки в чергуванні голосних.
А Чернігова, річний, доріжці, більшості;
Б хлібороб, розгін, новобудова, ночі;
В роковини, газопровід, опік, подорожувати;
Г пішохід, будівля, обпекти, ніжностю.
6. Позначте рядок, у якому допущено помилки в чергуванні приголосних.
А Кавказький, гадяцький, верещати, козацтво;
Б латишський, поштовий, мангишлацький, воронезький;
В бряжчати, мандрівництво, черкаський, птаство;
Г сільський, розміщувати, самаркандський, висаджений.
7. Позначте рядок, у якому всі іншомовні слова написано правильно.
А Гідромасаж, імобілізація, Кассандра, Ватт;
Б імітація, іподром, зуммер, ірреальний, кілька тонн;
В інтер’єр, вар’єте, квартир’єр, Женев’єва, Руж’є;
Г інтермецо, піца, брутто, бравісимо, кармапйола.
► Завдання 8-13 мають по шість варіантів відповіді, серед яких лише два правильні варіанта. Потрібно вибрати два правильні варіанта відповіді.
8. Позначте два рядки, в яких в усіх словах замість крапок слід вставити о.
А Г..рячий, ч..рниці, к..люжа, к..тушка;
Б пш..но, к..зак, к..жух, ж..рна;
В с..лома, р..зумний, л..пух, г..нити;
Г п..гано, ч..ловік, пш..ниця, ч..рниця;
Д б..гатство, кр..пива, л..патий, ж..натий;
Е смол..скип, ..таман, оч..рніти, ж..вріти.
9. Позначте два рядки, у яких допущено помилки у вживанні подовжених та подвоєних приголосних.
А Осінній, вихованний, лються, віддзеркалювати;
Б сказаний, молоддю, розрісся, старанний;
В лляний, тінню, розкішшю, бовваніти;
Г статей, шалений, істинний, піввідра;
Д колекція, широченний, невблаганний, саженний;
Е священник, овва, статтей, Прип’яттю.
10. Позначте два рядки, у яких допущено помилки в чергуванні голосних.
А Кольору, куреня, восьминіг, річний;
Б вівса, шепотіти, прислів’я, торговельний;
В папіру, болотце, семирічка, словник;
Г Харківа, літати, чорнило, білоцерковський;
Д семикутник, слова, покіс, ремінець;
Е жонатий, бджілка, ніженька, клопотання.
11. Позначте два рядки, у яких допущено помилки у зміні приголосних.
А Люксембурзький, ясський, ткацький, Вінниччина, волзький;
Б тбіліський, луцький, вищий, солдатський;
В бахмацький, баскський, сиріцький, Вінничина;
Г ризький, перекладацький, виробництво, проїжджати;
Д варязький, чуваський, тюркський, проводлсати;
Е татарський, нью-йоркський, козацтво, убозтво.
12. Позначте два рядки, у яких допущено помилки у вживанні подвоєних приголосних в іншомовних словах.
А Бароко, білль, долар, піца;
Б вілла, ванна, бравісимо, тераса;
В голандський, тона, маса, Таллін;
Г будизм, групето, колектив, імміграція;
Д комісія, Калькутта, клас, тераса;
Е яффський, асоціація, ілюзія, нетто.
13. Позначте два рядки, в яких допущено помилки в написанні іншомовних слів.
А Міссурі, катеноїд, рейтинг, музика, катіон;
В ієрархія, бастіон, нюанс, мільярд, б’єф;
В радіація, пріоритет, аденоїд, біографія, бюро;
Г автодрезина, коефіцієнт, алича, аристократ, цистерна;
Д реєстр, синдикат, амоній, жюрі, аметист;
Е він’єтка, Люс’єн, речетатив, консорціум, резиденція.
► Завдання 14 складається з восьми речень. Прочитайте речення. Виконайте подані після них завдання. Це завдання має п’ять правильних варіантів відповіді. До кожного рядка, позначеного буквою, потрібно дібрати речення, позначені цифрою.
14. Прочитайте речення. Виконайте подані після них завдання.
1. Учений та в..лике д..рево не одразу виростають. 2. Усякий дім на х..зяінові тр..мається. 3. Весна л..дачого не любить, а працьовитого г..лубить. 4. Кн..жки — мовчазні вч..телі. 5. Під л..жачий камінь вода не т..че. 6. Не кожен б..гатир, хто списа має. 7. Люби ж..ття і дорожи кожною хв..линою. 8. Добре ім’я — найкраще б..гатство.
А Кореневе е слід писати у виділених словах речень за номером...
Б Кореневе а слід писати у виділених словах речень за номером...